Місто як людина (українською)

Lviv. Fujifilm XPRO2, only JPG

Місто, як людина. У нього є свій характер, вподобання і настрій. Воно, як і кожен з нас, буває різним. Часом нам сумно і ми шукаємо затишку та спокою. А часом ми веселі та галасливі, радо вітаємо гостей, щиро тішимось новими враженнями.

Вранці – заспані та нечесані. Та згодом, солодко потягнувшись, запаривши запашної кави (куди без неї у Львові), ми готові до нових зустрічей та знайомств.

З незнайомцями поводимось стримано та обережно, хочемо скласти про себе якнайкраще враження. З друзями почуваємось невимушено та спокійно.

Друзі люблять нас завжди. Друзі сприймають нас такими як ми є. І саме з ними, незважаючи на всі незгоди і непорозуміння, і далі насолоджуємось приємним товариством.

У міста, як в людини, є слабкі і сильні сторони. Друзі бачать у нас лише сильні сторони. Точніше зосереджуються на них. Вони знають наші слабкі місця, і це не дуже їх турбує.

Я люблю своє місто! Воно буває різним. Воно буває втомленим. Воно буває грайливим та веселим. З ним можна сумувати, поринати у думки і просто мріяти. З ним можна розмовляти. Місто, як людина.

Друзі люблять нас завжди

Сьогодні я хотів показати тобі моє місто різним. Можливо, десь не дуже привабливим, а загалом таким, яким ти бачиш його частіше, та яким бачать його гості. Сподіваюсь, тобі було цікаво!

Lviv. Fujifilm XPRO2, only JPG